ХТО ТАКИЙ ПСИХОЛОГ

 

Міфи про психологію

При тому, що популярність всього, що пов’язано з психологією, величезна, існує велика кількість «популярної» літератури з психології. Але чи привильне наше уявлення про цю професію?

Навіщо потрібні шкільні психологи?

Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи?

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості?

Шкільні не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, надати допомогу у її вирішенні. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками.

Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень (пам’ять, увага, мислення, темперамент, характер, профорієнтація). Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН.

Психолог – це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвіємо  ряд міфів про психологію, що існують у суспільстві. В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і вигадують різноманітні міфи.

 

Міф 1

Психолог так чи інакше має справу з «ненормальним» людьми. Нормальний, здоровий чоловік до психолога не піде. Один із найпопулярніших міфів.

Перш за все, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі, проблеми. З психічними відхиленнями має справу лікар, психіатр. Це медична спеціалізація. Психолог же не має медичної освіти і навіть не має права лікувати.

Що стосується поділу психолог і психотерапевт, то він не настільки очевидний. Однак можна сказати, що психотерапевт має справу з більш складними випадками, глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Психотерапія припускає більш глибоку і тривалу роботу, в ході якої досить суттєво може змінитися внутрішній світ клієнта.

Психолог же консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації (наприклад, психолог разом з клієнтом може напрацювати список прийомів, які допомагають розслабитися або, навпаки, зосередитися і т.п.).

 

Міф 2

 Завдання психолога – якомога швидше розібратися в проблемі клієнта, дати правильну пораду, а для цього він, звичайно, повинен володіти великим життєвим досвідом.

Якоюсь мірою це теж залежить від підходу, в якому працює психолог, але все ж таки можна стверджувати, що завдання психолога – не давати поради. Взагалі, психолог не повинен розібратися в проблемі клієнта і вирішити її. Він повинен допомогти людині, створити умови, щоб вона сама це зробила – розібралася, прийняла рішення.

Ніхто краще самої людини не може знати найкраще рішення своєї проблеми, але йому занадто багато що заважає знайти його. Ось і завдання фахівця – створити оптимальні умови для роботи клієнта з самим собою. А робота ця непроста.

 

 

 

Міф 3

Хороший психолог після недовгого спілкування складає психологічний портрет співрозмовника.

Завдання психолога – не розібратися в життя клієнта, а допомогти йому самому розібратися у своєму житті. Тому у нього просто немає такої задачі – якось визначити проблему клієнта або тип його особистості. Таке навішування ярликів, можна навіть сказати, видає як раз не найкращого спеціаліста. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми.

Та й не треба плутати психолога з ясновидцем. Часто психологи чують такі прохання: бачиш людину в перший-другий раз, а він, дізнавшись про свою професію, просить розповісти йому про нього.

 

Міф 4

Кожна людина – психолог, тільки у деяких є диплом, а у деяких немає.

Якщо вважати розмови по душам на кухні психологічної допомогою – то може бути… І, напевно, у бесіді хороших друзів є елементи психологічної роботи. Якщо це, звичайно, не поради типу «подруга краще знає».

Однак специфіка роботи спеціаліста в тому, що він робить це усвідомлено, більш глибоко розуміє відбуваються процеси під час взаємодії, а значить – керує цим процесом. У цьому сенсі робота його більш ефективна, професійна.

Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків?

В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння – різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, починаєш краще розбиратись у ситуації та перестаєш переживати через, як виявлялося, дрібниці.

В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога?

Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів.

Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити всі існуючі проблеми. Але, сподіваюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.

 

Відкриття тижня Психології

 «ПОДОРОЖ СТЕЖКАМИ ПСИХОЛОГІЇ»

 Світло галактик і світло людської душі… Не можна осягнути істину розумом, не маючи внутрішнього духовного світла. Людська душа і Галактика живуть за одними ж і тими законами. Внутрішній світ кожної людини такий же незвіданий як і Всесвіт.

Сьогодні ми спробуємо здійснити маленьку подорож у великий світ психології.

                                   Які таємниці приховує це загадкове слово?

Подивіться один на одного. Що ви побачили? Зовнішність, одяг, вираз обличчя. А чи побачили ви думки, уяву, пам'ять. Ні. Але це і є найголовніше в кожному із нас.

Це - Королівство внутрішнього світу. Усі ми різні не тільки зовні. Хтось повільний і мрійливий, а хтось – рухливий і активний. Одним до вподоби зелений колір, іншим – червоний. У кожного свій внутрішній світ, своя казка, своя загадка.

 Психологія – це наука, яка вивчає отой внутрішній Всесвіт людини, її мислення, пам'ять, уяву, емоції і почуття, здатність до спілкування, темперамент, характер. здібності.  Внутрішній світ – це психіка людини. Іншими словами – душа. Наука про душу. Таке визначення вперше було дано більше 2 тисячі років тому. Тоді наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини. Покладіть свої руки ось сюди і усміхніться. Мабуть тут живе наша душа. Вченні, яких цікавило розташування душі, пов’язували її спочатку із шлунком, потім із серцем. І нарешті грецький філософ Акмеон висунув припущення про зв'язок свідомості і душі.

 Офіційно термін психологія був введений німецьким філософом Крістіаном Вольфом у другій половині 18 століття. «Псюхе» - душа, «логос» - наука.

А ще у психології є своя покровителька – Психея, яка була дуже вродлива і викликала заздрість самої Афродіти. Вона наказала своєму синові розпалити у Психеї кохання до найогиднішого чоловіка. Проте Ерос – Амур сам запалав до неї коханням. Амур щоночі відвідував дівчину. Але застеріг, щоб вона не пробувала довідатися, хто він і не намагалася побачити його при світлі. Сестри, яким Психея розповіла про це, глузували з неї, кажучи, що її коханий, мабуть, огидний дракон. Не в силі побороти цікавість, Психея однієї ночі запалила світильника, щоб подивитися на коханого. Крапля гарячої оливи розбудила Амура і він розгнівавшись на неслухняну Психею. Зник назавжди. Дівчина почала розшукувати його по всіх святинях і нарешті дійшла до храму Афродіти. Богиня примушувала виконувати її найважчу роботу. Нарешті працьовитість, лагідністю, вродою Психея здобула прихильність майбутньої свекрухи. Зевс подарував Психеї безсмертя й забрав на Олімп, де вона одружилась з Еросом. Психея, чарівна дівчина з крилами метелика стала уособленням душі, що шукає свій ідеал.

 Людей, які займались психологією, стали називати психологами. А психолог може все – все про людину дізнатися? Ну не все, але дуже багато. Завдяки психології можна дізнатися, як із безпорадного новонародженого немовляти людина перетворюється на свідому особистість. Пізнай себе і ти пізнаєш світ. Для обличчя є дзеркало. Для душі – немає. Нехай же тут буде дзеркалом самопізнання, роздуми про себе. Поки не знаєш себе, свою вдачу, свій розум, здібності, пристрасті, глибину духу, не зможеш над собою володарювати.

У кожного свій всесвіт, своя загадка. Психічні процеси - це перша стежина, яка веде до відгадки. Це відчуття і сприймання. Це наші очі, вуха, ніс, язик, шкіра. Сприймання – це розвідник розуму. А мозок – це скарбничка нашої пам’яті, мислення, уяви, уваги. Часто нам дуже потрібна і сила волі.

 Коли, наприклад, так не хочеться вчити вірш, але потрібно!

 Без чого нецікавим здається нам життя? Без чого пісня кожна не радує буття? Без чого наше серце не може відчувати? Без чого кожен може лиш роботом стати? Звичайно, це емоції. У нас виникають різні емоції : здивування, страх, радість, сум, злість, спокій. А почуття? Це бездонний світ. Любов, ненависть, співчуття, байдужість.

І настрій може змінюватися: бадьорий, хороший, піднесений, сумний пригнічений. Наш настрій схожий із погодою: похмурий, сонячний, а можливо як грозові хмари. Існує зв'язок між настроєм і музикою, самопочуттям і кольором. Наприклад, класична музика допомагає сконцентруватися, підвищує пам'ять. Джаз підніме настрій, Поп - музика створює почуття благополуччя. Реп - підвищує активність. Рок музика здатна розбудити почуття, зняти напруження, а може викликати стрес. Релігійна музика заспокоює, приводить в стан умиротворення.

Червоний колір – бойовий, хочеться діяти. Оранжевий – тепленький колір, підвищує апетит, колір здоров’я. Жовтий – тепленький, як пісок, радісний, викликає усмішку, доброту. Зелений – заспокійливий, добре впливає на зір. Голубий – мрійливий. Фіолетовий – загадковий, колір здивування. Якщо у тебе розболілась голова або ти не можеш зібратись з думками, спробуй деякий час дивитись на предмет синього кольору. Результат не змусить себе довго чекати. Ти сьогодні надто активний. Тобі важко заспокоїтись – на допомогу прийде зелений колір.

Для встановлення внутрішньої рівноваги допоможуть релаксаційні хвилинки (звучить релаксаційна музика) Сядьте зручно, заплющте очі. Покладіть руки на коліна, плечі вільні, зніміть напруження з обличчя, дихання повільне. Уявіть блакитний туман як тепла вода стелиться біля ваших ніг. Ви розчиняєтесь в ньому. Як гарно навколо: горизонт , далекі гори, величезний синій океан під вами. Можна здійнятися до хмар, вище них, лягти на хмаринку відпочити. Знайдіть місце на землі, де вам добре. Для когось це річка чи галявина, де ростуть квіти. Хтось опинився в горах, де чисте повітря. І в цьому місці ви збудуєте свій дім. Спробуйте його побачити. Погляньте навкруги і на свій дім. Чи подобається він вам. Збережіть його в пам’яті. Це ваш світ. Ви володар цього світу. А зараз постарайтесь не забути нічого з того, що ви бачили і повільно повертайтесь назад.

 Ще багато таємниць Всесвіту людської душі належить вивчити цій дивовижній науці психології. А кожен із вас вже зробив перший крок до відкриття власного Всесвіту. Пізнай свою природу і ти пізнаєш істину.

У кожного своя дорога У кожного свій дар від Бога Цей світ великий, загадковий І в ньому ти – не випадковий.

 

Волонтерський рух – доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбутковості, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Розвіюємо міфи! 5 стереотипів про волонтерство

 Волонтерство стрімко набирає популярності серед українців. Але, на жаль, через те, що не всі люди хочуть або  мають можливість розібратись у питанні, виникають упередження, які не мають реальних підстав.

1. Волонтери — це безкоштовна робоча сила. Волонтери справді працюють безкоштовно. Але варто озирнутися навколо, і ви побачите масу речей, зроблених саме волонтерами.  Волонтери витрачають власний час, вкладаючи сили у вирішення соціально важливих проблем. Тому вони, безперечно, заслуговують на повагу.

2. У волонтерів немає прав. Мало хто знає, але права у волонтерів насправді є, і вони прописані у Законі України. Волонтери мають право на відшкодування збитків (наприклад, витрат на харчування, витрат на проїзд до місця надання допомоги). 

3. Волонтерство — марна трата часу. Не все вимірюється грошима. Волонтерство — це про можливості, набагато важливіші разового прибутку. А ще досвід і знайомства, набуті під час волонтерства, можуть стати в нагоді у різних життєвих ситуаціях.

4. Волонтерські організації - це секта. Волонтерські організації побудовані на добровільній взаємовигідній співпраці, але ніяк не на маніпуляціях і вимаганні. Усі завдання волонтери виконують тільки за своїм бажанням.

5. Волонтерство пов'язане виключно з війною або збором грошей на вулиці.

Насправді, волонтерити можна в різних сферах. Кожен реалізовує себе по-різному. Наприклад, допомагає безпритульним, пенсіонерам чи хворим дітям, захищає права тварин чи підтримує еко-рух. 

 

Можливо, ти не все на світі можеш,

Не пробіжишся вранці по росі,

Та вір у своє серце й переможеш,

Ти – ОСОБИСТІСТЬ – хай це знають всі.

І думка зігріва мене єдина,

Що селить радість в душу знов і знов:

Ти на землі живеш, тож ти – ЛЮДИНА,

Якій потрібні щирість і любов. (Юличка)

За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами. 

В Україні чисельність осіб з інвалідністю становить біля 3 мільйонів осіб або понад 6 % від загальної чисельності населення нашої держави. 

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для них не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Адже ми всі рівні перед Богом.

Усунення бар’єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до гідної освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України.

Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.

Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.

Бажаємо всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров`я, можливості втілити в реальність Ваші плани та задуми!

 

 

СНІД ТА ВІЛ: УСЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ

ВІЛ залишається однією з глобальних проблем охорони громадського здоров’я: вірус забрав майже 33 мільйони людських життів по всьому світу. Однак завдяки розширенню доступу до ефективних засобів профілактики, діагностики та лікування, ВІЛ-інфекція перейшла в категорію хронічних захворювань, які піддаються терапії. ВІЛ-інфіковані можуть прожити довге і здорове життя. 

Перевірте, чи все вам відомо про ВІЛ та СНІД. Захистіть себе і близьких від небажаних наслідків захворювання.

Що таке ВІЛ

ВІЛ — це абревіатура, яка означає «вірус імунодефіциту людини», що прямо вказує на його дію проти захисної системи організму.

Збудник ВІЛ-інфекції належить до ретровірусів. Він гине при 56˚С через 30 хвилин, а при температурі кип’ятіння — через 1–3 хвилини.

Потрапляючи в організм людини, вірус атакує Т-лімфоцити – клітини, що відповідають за розпізнавання чужорідних тіл та їхнє пригнічення. 

Т-лімфоцити бувають різними. Т4-лімфоцити або «хелпери» — це помічники, які допомагають боротися з інфекцією – саме їх ВІЛ уражає найперше. Коли кількість Т4-лімфоцитів у 1 мкл крові сягає менше ніж 200 одиниць, людина отримує ВІЛ-позитивний статус і стає вразливою до будь-яких хвороб.

Інший різновид лімфоцитів  – Т8 – працює для «вимкнення» імунної системи після того, як вона зробила свою роботу. У здорової людини Т4-клітин удвічі більше, ніж Т8. У ВІЛ-інфікованої на останніх стадіях розвитку інфекції баланс зміщується в інший бік. Це означає, що імунітет людини не лише не може протистояти захворюванням, але й «вимикається» під дією Т8-лімфоцитів.

Що таке СНІД

Потрапляючи до організму людини, вірус імунодефіциту розвивається в декілька етапів. Спочатку він активно розмножується, а приблизно через 28 днів починається вироблення антитіл. До кінця третього місяця їх стає достатньо для підтвердження інфекції за допомогою тесту. Цей час називають «періодом вікна», і він особливо небезпечний для оточення: людина ще не знає, що інфікована, але вже може передавати вірус іншим.

На наступних етапах інфекція «заспокоюється» й переходить у латентну фазу, яка може тривати до 7–12 років, а може заявити про себе й через 4 місяці. Увесь цей час кількість Т-лімфоцитів активно зменшується.

СНІД — це остання фаза розвитку ВІЛ-інфекції. Слово розшифровується, як синдром набутого імунодефіциту. Це означає, що імунна система людини практично втратила будь-яку здатність опиратися захворюванням. Захисні клітини більше не виробляються, а їхній запас критично знижується. В результаті навіть легка інфекція може стати для людини критичною.

Головне, що слід пам’ятати: між інфікуванням ВІЛ і розвитком СНІДу може пройти багато років безсимптомного перебігу. Якщо розпочати АРВ-терапію (антиретровірусна терапія, що стримує вірус) на ранніх етапах, можна підтримувати імунну систему та призупинити розвиток хвороби, поки вона не переросла в СНІД. Приймаючи терапію, можна жити з ВІЛ абсолютно повноцінно й щасливо аж до глибокої старості.

Україна посідає одне з перших місць за кількістю ВІЛ-інфікованих осіб у європейському регіоні: приблизно кожен сотий громадянин 15-50 років має позитивний ВІЛ- статус, а нові випадки реєструють щодня.  У 2020 році кожного місяця фіксували в середньому 1300–1400 нових випадків інфікування ВІЛ. СНІД виявляли щомісяця у 200–400 українців і ще близько 200 людей помирали від СНІДу. 

Основними шляхами інфікування ВІЛ залишаються незахищений секс та вживання ін’єкційних наркотиків за допомогою нестерильного інструментарію.

За даними ВООЗ сьогодні у світі більше 38 мільйонів людей живуть із ВІЛ. Зафіксовано понад 690 тисяч смертельних випадків, пов’язаних із вірусом. Але ці дані значно відрізняються від тих, що були на початку епідемії. Зокрема, завдяки антиретровірусній терапії з 2003 до 2015 року включно вдалося скоротити смертність від захворювань, пов’язаних із ВІЛ-інфекцією, на 43%. 

Перші симптоми та ознаки

На ранніх стадіях ВІЛ, як правило, не має жодних симптомів. До появи перших видимих ознак може минути 7-10 років.

Проте буває, що на ранній стадії проявляються симптоми, які дуже схожі на застуду:

• втома і сонливість;
• підвищена температура тіла;
• підвищене потовиділення;
• активний розвиток грибкових інфекцій.

Такі ознаки досить швидко зникають і хвороба переходить у наступні фази, приймаючи один з двох сценаріїв:

• затихає й не проявляється роками, періодично нагадуючи про себе деякими симптомами;
• переходить у гарячкову фазу: температура тіла підвищується, додаються розлади ШКТ, сильний головний біль, проблеми зі шкірою, висипи.

Симптоми ВІЛ-інфекції у жінок і чоловіків загалом схожі. До суто «жіночих» проявів можна віднести:

• посилення будь-яких вагінальних інфекцій;
• болючі менструації;
• велику кількість слизоподібних виділень в середині менструального циклу;
• анорексію (спостерігається і в чоловіків).

Шляхи інфікування

Кожен повинен знати, як передається ВІЛ. Це дуже важливо як для здорових людей, так і для тих, хто  живе з ВІЛ. Обізнаність допомагає долати соціальні упередження і стигму: люди перестають боятися торкатися ВІЛ-позитивних, обійматись з ними, співпрацювати, дружити, будувати романтичні відносини. 

Вірус передається такими шляхами:

• статевий акт без презерватива з ВІЛ-позитивною людиною, яка не приймає терапію;
• ін’єкції спільною голкою (переважно під час приймання наркотичних речовин);
• переливання донорської крові та трансплантація органів;
• від матері до дитини при пологах та грудному вигодовуванні;
• нестерильні інструменти в салонах тату, пірсингу, манікюру
• медичні інструменти в закладах охорони здоров’я, якщо на них були залишки крові ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
• через обійми, рукостискання, поцілунки, під час користування поручнями в громадському транспорті;
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками, туалетом, душем);
• через укуси тварин і комах.

Якщо ви знаєте, що у вашому оточенні є людина, яка живе з ВІЛ, не бійтесь з нею спілкуватись! 

Перебіг хвороби

Від моменту потрапляння вірусу в організм до розвитку СНІДу можуть пройти роки.

Виділяють такі стадії ВІЛ-інфекції:

• початкова або гостра ВІЛ-інфекція;
• безсимптомна фаза (також відома як хронічна стадія або латентний клінічний період);
• збільшення лімфатичних вузлів;
• СНІД-асоційований комплекс (пре-СНІД);
• термінальна стадія СНІДу.

Що відбувається в організмі загалом?

Вірус потрапив в організм й розпочався інкубаційний період. Він триває, як правило, до 6 тижнів, але може продовжуватися і до року. Тест іще не показує наявність антитіл або аналіз є сумнівним, але при цьому людина вже може передати вірус іншим. Може розвиватися гостра стадія ВІЛ-інфекції, яка супроводжується лихоманкою, висипом, розладом ШКТ тощо.

Вірус продовжує розмножуватися і зменшує кількість Т-лімфоцитів. Вірусне навантаження (збільшення часток ВІЛ у крові) зростає. Ця фаза триває в середньому 6–7 років, поки не почнуться вторинні прояви, серед яких різке збільшення лімфатичних вузлів. Проте, симптомів може й не бути зовсім.

СНІД-асоційований комплекс – четверта стадія, так званий пре-СНІД – характеризується посиленням симптоматики.

Організм стає вразливим до будь-яких хвороб. Спостерігається постійна діарея, сонливість, нічна пітливість і лихоманка. Страждає нервова система: з’являються порушення пам’яті та неврози. Язик змінює колір, стає «волохатим». Турбують постійні герпеси, дерматити та шкірні висипи. Людина суттєво втрачає вагу та апетит.

Остання стадія хвороби — СНІД. У 80-х роках минулого століття від початку інфікування до розвитку СНІДу проходило в середньому 7 років.

Після старту термінальної стадії людині залишилось жити 10–12 місяців. З 1995 року люди, хворі на ВІЛ, приймають пожиттєву антиретровірусну терапію (АРТ). Вона не дозволяє хворобі перейти в останню фазу. Якщо СНІД уже почався, з терапією людина може прожити ще до 10 років.

Стадія СНІДу включає три категорії, найтяжчою з яких є категорія «С» із важкою симптоматикою та СНІД-індикаторними хворобами — пневмонія, туберкульоз та інші.

Заходи профілактики

Рекомендуємо:

• вести обережне статеве життя з використанням презервативів;
• слідкувати за дотриманням стерилізації інструментів;
• не використовувати повторно голки, шприці, леза;
• перевіряти донорську кров на наявність вірусу.

Для дискордантних пар (пари, де один з партнерів – ВІЛ-позитивний) крім презервативів рекомендована доконтактна профілактика: приймання спеціальних препаратів ВІЛ-негативним партнером для зниження ризику передачі вірусу.

Навіть якщо у вас немає жодних симптомів і ви почуваєтесь добре – хоча б 1 раз на рік варто тестуватись на ВІЛ. Таким чином ви турбуєтесь про себе і своїх близьких. 

Терапія для людей із ВІЛ-позитивним статусом

Дізнатись про свій позитивний ВІЛ-статус буває непросто. Здебільшого людину одразу поглинає тривога і вона ставить стандартні запитання: «Скільки залишилося жити?», «Чи можна це вилікувати?». Грамотна психологічна допомога та підтримка близьких будуть дуже корисними в цей період. Після прийняття ситуації та вивчення інформації про свій статус, людина починає повертатися до активного життя.

Сьогодні люди, які живуть з ВІЛ і приймають терапію, щасливо доживають до глибокої старості. В Україні лікування ВІЛ-інфекції є безкоштовним і кожен пацієнт має на нього право. 

Лікування ВІЛ-інфекції включає:

• приймання АРТ;
• боротьбу з опортуністичними інфекціями (ті, що уражають людей з імунодефіцитами).

Що таке АРТ? Це терапія, яка пригнічує розмноження вірусу і зміцнює імунітет. АРТ – це спеціальні таблетки, які приймаються 1-2 рази на добу. Одна таблетка може містити кілька видів лікарських препаратів, тому їхню комбінацію називають “схемою лікування”. Припинення або переривання АРТ призводить до активного розмноження вірусу ВІЛ та руйнування імунітету.

Якщо у вас виявили ВІЛ, дотримуйтесь правил лікування:

• приймайте антиретровірусні препарати;
• не переривайте терапію;
• приймайте виключно ті дози препарату, які призначив лікар;
• не змінюйте час прийому ліків;
• регулярно здавайте аналізи для перевірки вірусного навантаження.